Яструб і Соловей.

Соловейко, що сидів високо на дубі і співав, як це було його звичкою, привернув увагу голодного Яструба. Яструб, який відчайдушно потребував поживи, швидко спинився вниз і схопив Соловейка в свої лапи.

Коли Соловейко опинився перед неминучою втратою життя, він щиро благав Яструба пощадити його. Він стверджував, що він занадто малий, щоб задовольнити голод такого могутнього хижака. "Якщо ти справді шукаєш їжу", — благав він, — "ти повинен полювати на більших птахів замість цього."

Яструб, перериваючи відчайдушні прохання Соловейка, відповів: "Я був би справді дурнем, якби відпустив свою здобич, яка вже в моїх лапах, заради можливості гнатися за птахами, яких навіть не видно."

Ця зустріч слугує нагадуванням про важливість використання можливостей, коли вони з'являються, а не ризикувати всім заради невизначених перспектив.