
Собака, яка була свідком того, як лікар брав участь у похоронах заможного пацієнта, заговорила, запитавши: "Коли ви плануєте його викопати?"
Лікар, здивований питанням, відповів: "Навіщо мені його викопувати?"
Тоді собака пояснила: "Коли я закопую кістку, я маю намір згодом її відкопати, щоб знову насолодитися нею."
Лікар задумливо відповів: "Кістки, які я закопую, — це ті, які я вже не можу підняти."
Мораль історії полягає в тому, що цінність похованого полягає в його призначенні та в тому, чи його можна відшукати, чи воно має залишитися втраченим.
Реклама
Завтра ввечері: Лисиця і Журавель