Трудівник і соловейко.

Робітник лежав і слухав спів солов’я протягом усієї літньої ночі. Його так захопила мелодія, що наступної ночі він поставив пастку на птаха і спіймав його.

"Тепер, коли я тебе спіймав," — вигукнув він, — "ти завжди співатимеш для мене."

"Солов’ї ніколи не співають у клітці," — відповів птах.

"Тоді я з’їм тебе," — сказав робітник. — "Я завжди чув, що соловей на грінці — це делікатес."

"Ні, не вбивай мене," — благав соловей. — "Якщо ти відпустиш мене на волю, я розповім тобі три речі, які набагато цінніші за моє бідне тіло."

Робітник, зацікавлений, вирішив відпустити птаха. Соловей злетів на гілку дерева і сказав: "По-перше, ніколи не вірь обіцянкам полоненого; це перший урок. По-друге, бережи те, що маєш. А третя порада така: не сумуй за тим, що втрачено назавжди."

Після цих слів співочий птах злетів і зник у нічній темряві.