
Мітла, яка довго служила відьмі як кінь, почала скаржитися на характер своєї роботи, вважаючи її принизливою.
"Дуже добре," сказала відьма, "я дам тобі роботу, де ти будеш пов’язана з інтелектом — ти стикатимешся з мозками. Я подарю тебе господині."
"Що!" вигукнула мітла, "ти вважаєш руки господині інтелектуальними?"
"Я мала на увазі," відповіла відьма з хитрим посмішкою, "голову її доброго чоловіка."
Історія підкреслює іронію помилкової гордості, показуючи, що справжній інтелект може бути не завжди там, де його очікуєш знайти.
Реклама
Завтра ввечері: Лисиця і Журавель