Фортуна та Байкар.

Письменник байок йшов через самотній ліс, коли зустрів Долю. Наляканий, він спробував вилізти на дерево, щоб утекти, але Доля зтягнула його вниз і насильно обдарувала його своїми дарами.

"Чому ти намагався втекти?" — запитала Доля, коли письменник перестав боротися, а його крики затихли. "Чому ти так непривітно на мене дивишся?"

"Я не знаю, що ти таке," — відповів письменник, глибоко збентежений.

"Я — багатство; я — повага," — пояснила Доля. "Я — елегантні будинки, яхта та чиста сорочка щодня. Я — дозвілля, подорожі, вино, блискучий капелюх і неблискучий піджак. Я — достатньо їжі."

"Гаразд," — прошепотів письменник, — "але, ради Бога, говори тихіше."

"Чому так?" — здивувалася Доля.

"Щоб не розбудити мене," — відповів письменник, і святий спокій огорнув його прекрасне обличчя.