
Вдова, яка плакала на могилі свого чоловіка, була підійдена привабливим джентльменом, який у ввічливій манері запевнив її, що давно відчуває найніжніші почуття до неї.
"Негіднику!" — вигукнула вдова. — "Забирайся негайно! Хіба це час говорити мені про кохання?"
"Запевняю вас, пані, що я не мав наміру розкривати свої почуття," — скромно пояснив привабливий джентльмен. — "Але сила вашої краси перемогла мою обачність."
"Ви повинні побачити мене, коли я не плачу," — сказала вдова.
Історія ілюструє, що справжня повага до чиєїсь скорботи та ситуації є найважливішою, і що любов не повинна затьмарювати чутливість до їхнього емоційного стану.
Реклама
Завтра ввечері: Лисиця і Журавель