Повітряні змії та лебеді.

Повітряні змії давнини, як і лебеді, мали привілей співу. Їхні мелодії наповнювали повітря чарівними звуками, приносячи радість усім, хто їх слухав.

Однак, почувши іржання коня, вони настільки захопилися цим новим звуком, що намагалися його наслідувати. У своїх спробах іржати, як кінь, вони поступово забули, як співати свої власні прекрасні пісні.

Ця історія слугує глибоким нагадуванням про те, що бажання уявитих благ часто може призвести до втрати наявних. У своїх пошуках чогось, що вони вважали кращим, повітряні змії та лебеді пожертвували саме тим, що робило їх особливими.