Лисіючий лицар.

Лисий лицар, який носив перуку, вирушив на полювання. Коли він їхав через ліс, раптовий порив вітру зірвав його капелюха та перуку, викликавши гучний вибух сміху у його супутників.

Він зупинив свого коня і, з великою веселістю, приєднався до жарту, сказавши: «Яке ж це диво, що волосся, яке не моє, летить від мене, коли воно покинуло навіть того, на чиїй голові воно росло».

У цю мить він задумався над своєю ситуацією, усвідомивши, що гордість часто передує падінню.