
Зарядник, відчуваючи слабкість старості, був відправлений працювати на млин замість того, щоб вирушати на битву. Оскільки його змушували молоти зерно замість служби у війнах, він оплакував зміну своєї долі. Роздумуючи про своє колишнє становище, він зітхнув: «Ах! Мільнику, колись я ходив у походи. Я був прикрашений обладунками з голови до хвоста, і завжди був чоловік, який доглядав за мною. Тепер я не можу зрозуміти, чому я колись віддавав перевагу млину перед полем бою».
«Утримайся, — сказав йому Мільник, — від думок про минуле, бо це загальна доля смертних — відчувати злети та падіння долі».
Мораль історії полягає в тому, що треба прийняти неминучість змін у житті та піднесення й падіння долі.
Реклама
Завтра ввечері: Лисиця і Журавель