Ворона і Лисиця

Ворона знайшла шматочок сиру й злетіла на гілку поласувати.

Унизу проходила лисиця. Вона почула запах сиру й сіла під деревом. Того сиру їй дуже кортіло, і план у неї вже був.

— Доброго ранку, пташко-красуне! — гукнула вона. — Яке в тебе блискуче пір’я! Які ясні очі! Якщо й голос у тебе такий гарний, то ти, мабуть, цариця всіх птахів.

Ворона гордо підняла голову. Ніхто ще не говорив їй таких гарних слів. Їй захотілося показати лисиці свій чудовий голос.

Вона розкрила дзьоб, щоб заспівати. «Кар!»

І полетів сир додолу, просто лисиці в пащу.

— Дякую, — сказала лисиця, облизуючись. — Голос у тебе таки є. Тепер би ще розуму.