Вовк і Коза

Вовк побачив козу, яка паслася на вершині крутого скелястого обриву, куди він не міг дістатися. Він закликав її, щиро благаючи зійти в безпечніше місце, попереджаючи, що вона може впасти через якийсь нещасний випадок. Вовк далі спокушав її, стверджуючи, що луки внизу були пишними, а трава надзвичайно ніжною.

Однак коза була розумною до його намірів. Вона відповіла: «Ні, мій друже. Це не пасовище, до якого ти мене запрошуєш, а твій власний голод, який змушує тебе заманювати мене ближче».