Менеджер партії та джентльмен.

Менеджер партії підійшов до джентльмена, який займався своїми справами, і запитав: "Скільки ви заплатите за номінацію на посаду?"

"Нічого", — твердо відповів джентльмен.

"Але ви внесете щось до фонду кампанії, щоб допомогти у своїй обранні, чи не так?" — запитав менеджер партії, підморгуючи.

"О, ні", — серйозно сказав джентльмен. "Якщо люди бажають, щоб я працював для них, вони повинні найняти мене без прохань. Мені і так дуже комфортно без посади."

"Але", — наполягав менеджер партії, "обрання — це те, чого варто прагнути. Це велика честь бути слугою народу."

"Якщо служіння — це велика честь", — сказав джентльмен, "то було б непристойно для мене шукати її; і якщо я отримаю її власними зусиллями, це взагалі не буде честю."

"Ну", — наполегливо продовжував менеджер партії, "ви хоча б, сподіваюся, підтримаєте партійну платформу."

Джентльмен відповів: "Навряд чи її автори точно висловили мої погляди, не порадившись зі мною; і якщо я підтримаю їхню роботу, не схвалюючи її, я буду брехуном."

"Ви огидний лицемір і ідіот!" — вигукнув менеджер партії.

"Навіть ваша добра думка про мою придатність", — відповів джентльмен, "не переконає мене."